Гора Маківка

Південь. Ми з групою піднімаємось на гору, яка символічно називається «Маківка». Дві-три години ми йшли вгору. Це було довго, нічого цікавого й дивовижного. По дорозі ми побачили синього слимака, звичайного, але синього – і навіть це стало символом унікальності нашої країни. Україна вражає своїм різноманіттям, кожен її куточок об’єднує нас у спільній любові до рідного краю. Нарешті ми дійшли до печери. Вона була маленька, але саме через неї можна було йти далі, іншого шляху не було. Навколо печери природа розкидала дивовижні каміння, які прикрашали навколишнє середовище. Ми бачили тіні дерев, які оточили це таємниче місце. Всі разом зібралися з силами, щоб пройти печеру. Ми зрозуміли, що інколи, для досягнення мети, потрібно йти нелегкими шляхами, але разом. І тоді, навіть найтемніші місця стають світлішими. Ось, наша група вже біля вершини. Вражаючий факт: назва цієї гори походить від українського слова «маківка», що означає «верхівка». Далі ми зустріли пастухів, які випасали овець. Скуштували місцевого сиру. Це нагадало, що в кожному регіоні України є свої звичаї. Це те, що робить нашу країну унікальною, не розділяючи, об`єднуючи захід та схід, північ та південь і навпаки. Настав час піднятися на саму вершину. Всі були налаштовані рішуче, готові до останніх зусиль. Маківка – це найважча частина підйому. Ми хапалися за коріння та каміння, долаючи перешкоди, і нарешті – вершина! Вид зверху захоплюючий - ліси, гори, які тягнулися до горизонту. Все виглядало таким маленьким з висоти! Але разом ці деталі створювали єдиний величний краєвид. Хоч було і літо, це не завадило невеличким купкам снігу осісти на вершинах гір. Україна така ж єдина, як цей вид з вершини! Дорога була нелегкою, але цей підйом на Маківку ще раз нагадав нам, що єдність робить нас сильнішими. Україна – єдина! І разом ми здатні подолати будь-які вершини.